Follistatin-344
Що це
Фолістатин-344, або FS344, — один із варіантів фолістатину, що утворюється під час альтернативного сплайсингу. Фолістатин розглядають як сильний антагоніст міостатину — сигнального білка, який обмежує ріст скелетних м’язів. FS344 обрали для генної терапії, щоб зменшити зв’язування з іншими мішенями. [2][3]
Важливо розрізняти сам білок і спосіб його доставки. У дослідженнях у людей у м’яз вводили аденоасоційований вірус із геном FS344, після чого клітини отримували інструкцію для його вироблення. Це не те саме, що введення готового фолістатину-344. [2][5]
Як діє
Міостатин, також названий GDF-8, належить до родини TGF-бета. У мишей із вимкненим геном GDF-8 окремі м’язи важили в 2–3 рази більше, ніж у звичайних тварин; збільшення маси було пов’язане і зі зростанням розміру клітин, і зі збільшенням їхньої кількості. [1]
FS344 пригнічує шлях міостатину. Після доставки гена варіант FS344 перетворюється на циркулюючу форму FS315, у якої приблизно вдесятеро нижча спорідненість до активину, ніж у FS288. Це важливо, оскільки взаємодія з віссю активин–інгібін може впливати на секрецію фолікулостимулюючого гормону. [3]
Що показують дослідження
У дослідженні фази 1/2a шістьом пацієнтам із м’язовою дистрофією Беккера ввели ген FS344 у чотириголові м’язи обох ніг. У чотирьох учасників дистанція шестихвилинної ходьби збільшилася на 29–125 метрів, у двох покращення не було. Біопсії показали зменшення фіброзу та ознаки гіпертрофії м’язових волокон. Робота була невеликою й не мала групи плацебо. [2]
В іншій роботі шестеро людей зі спорадичним інклюзивним міозитом отримували ту саму генну терапію та виконували програму вправ. Медіанна зміна дистанції ходьби в перерахунку на рік становила +56,0 метра проти −25,8 метра у восьми підібраних нелікованих людей. Порівняння не було рандомізованим, тому результат потребує підтвердження. [5]
Безпека і ризики
У дослідженні шести пацієнтів із дистрофією Беккера небажаних ефектів не зареєстрували, проте така вибірка не дає змоги оцінити рідкісні ризики. Автори окремо обговорюють можливий вплив фолістатину на систему активин–інгібин і ФСГ. Дані генної терапії не можна переносити на безпеку готового пептида. [2][3]
Правовий статус
Серед джерел немає рішення регулятора про реєстрацію фолістатину-344 або відповідної генної терапії. Тому сучасний правовий статус за цими джерелами не підтверджено; клінічне дослідження не рівнозначне дозволу на застосування. [2][5]
Що використовували в дослідженнях
За дистрофії Беккера вводили AAV1.CMV.FS344 у чотириголові м’язи: 3 × 10¹¹ вірусних геномів/кг на ногу першим трьом учасникам і 6 × 10¹¹ — наступним трьом. За інклюзивного міозиту використовували 6 × 10¹¹ вірусних геномів/кг. [2][5]
Це параметри експериментальної генної терапії, а не опис дозування готового пептида й не інструкція для застосування.
Часті запитання
Дослідження доводять ефект ін’єкцій фолістатину-344?
Ні. У них вводили ген FS344 за допомогою вірусного вектора, а не готовий пептид. [2][5]
До чого тут міостатин?
Міостатин обмежує ріст скелетних м’язів; його блокаду розглядають як спосіб впливати на м’язову масу. Основний механістичний доказ отримано на мишах. [1][3]
Чи є докази користі для здорових людей?
У наведених джерелах їх немає: учасниками були пацієнти з м’язовими захворюваннями, а втручанням — генна терапія. [2][5]
Оновлено:
Джерела
Посилання ведуть на зовнішні наукові та регуляторні ресурси.
- Regulation of skeletal muscle mass in mice by a new TGF-beta superfamily member. Nature · 1997 · DOI
- A phase 1/2a follistatin gene therapy trial for becker muscular dystrophy. Molecular therapy : the journal of the American Society of Gene Therapy · 2015 · DOI
- Follistatin Gene Therapy Improves Ambulation in Becker Muscular Dystrophy. Journal of neuromuscular diseases · 2015 · DOI
- A phase 1/2a follistatin gene therapy trial for becker muscular dystrophy. Molecular therapy : the journal of the American Society of Gene Therapy · 2015 · PubMed
- Follistatin Gene Therapy for Sporadic Inclusion Body Myositis Improves Functional Outcomes. Molecular therapy : the journal of the American Society of Gene Therapy · 2017 · PubMed