5-Amino-1MQ
5-Amino-1MQ — низькомолекулярний інгібітор ферменту NNMT, а не пептид. Зниження маси та метаболічні ефекти показані в мишей; клінічних даних у людей у масиві джерел немає.
Фільтруйте за системою, статусом і обсягом доказів або знайдіть речовину за назвою.
Оберіть зону тіла або систему у фільтрах.
5-Amino-1MQ — низькомолекулярний інгібітор ферменту NNMT, а не пептид. Зниження маси та метаболічні ефекти показані в мишей; клінічних даних у людей у масиві джерел немає.
Абалопаратид — аналог PTHrP і агоніст PTH1R. Tymlos застосовують за остеопорозу з високим ризиком перелому; дослідження ACTIVE оцінювало переломи.
Acetyl hexapeptide-8 (Argireline) — синтетичний пептид для косметики. Невеликі дослідження зморшок дають неоднозначні результати, а проникнення крізь шкіру обмежене.
Acetyl octapeptide-3 — косметичний пептид. У зібраному наборі джерел немає прямих наукових даних про його дію, ефективність і безпеку в людей.
Acetyl tetrapeptide-5 — косметичний пептид. Доступний набір джерел не містить наукових публікацій про його дію, ефективність і безпеку в людей.
Афамеланотид — агоніст рецептора MC1-R в імпланті Scenesse. Його зареєстровано для збільшення часу безболісного перебування на світлі в дорослих з ЕПП.
Альбіглутид — агоніст рецептора GLP-1 за діабету 2-го типу. У Harmony Outcomes він знизив частоту серцево-судинних подій у пацієнтів із уже наявним захворюванням серця й судин.
Амікретин, тепер зенагамтид, — досліджуваний пептид, що активує рецептори GLP-1 й аміліну. Дані обмежені ранніми фазами досліджень.
Ангіотензин II звужує судини й підвищує тиск. FDA схвалило його внутрішньовенне застосування в дорослих за септичного або іншого дистрибутивного шоку; важливий ризик — тромбози.
AOD-9604 — модифікований фрагмент гормону росту. Жировий обмін вивчали переважно в тварин; наведені джерела не підтверджує ефективність для зниження ваги в людей.
Апраглутид — досліджуваний аналог GLP-2 тривалої дії. У фазі 3 він зменшував об’єм парентеральної підтримки за синдрому короткої кишки з кишковою недостатністю.
Авіптаділ — синтетичний вазоактивний кишковий пептид. У дослідженні TESICO за тяжкої дихальної недостатності через COVID-19 він не покращив наслідки порівняно з плацебо.
Бацитрацин застосовують у зовнішніх засобах для незначних ушкоджень шкіри. У дослідженні після дерматологічних операцій мазь із ним порівнювали з білим вазеліном.
Баліксафортид вивчали з хіміотерапією ерибуліном за HER2-негативного метастатичного раку молочної залози. Доступні дані обмежені одногруповим дослідженням фази 1.
Бівалірудін — прямий інгібітор тромбіну для антикоагуляції за чрезшкірного коронарного втручання. Він зменшує кровотечі в частині порівнянь, але сам підвищує їхній ризик.
BPC-157 — синтетичний пептид із 15 амінокислот. Майже всі дослідження доклінічні; переконливих даних про ефективність і безпеку в людей немає.
Бремеланотид — агоніст меланокортинових рецепторів. FDA схвалило Vyleesi за окремої форми HSDD у жінок до менопаузи; ефект у дослідженнях був статистично значущим, але невеликим.
Брилацидин — синтетична молекула, що імітує захисні пептиди. Противірусну дію показано в клітинних моделях; клінічну користь за наявними джерелами не встановлено.
Кагрилінтид — досліджуваний аналог аміліну тривалої дії. У фазі 2 він знижував масу тіла, але FDA не визнало його безпечним і ефективним за жодного стану.
CagriSema — досліджуване поєднання кагрилінтиду й семаглутиду. Два дослідження фази 3 показали зниження маси тіла; дані не означають схвалення FDA.
Кальцитонін лосося впливає на обмін кальцію. У PROOF лише назальна доза 200 МО знизила ризик переломів; регулятори обмежують застосування через помірну користь і онкологічний сигнал.
Карнозин вивчали як зовнішній косметичний інгредієнт на зразках шкіри людини. Він зменшував маркери ушкодження випромінюванням, але клінічний ефект не встановлено.
Церебролізин — суміш пептидів і амінокислот із мозку свиней. Огляди не підтверджують користь за інсульту; дані за деменції слабкі.
Цетрорелікс — антагоніст GnRH, який запобігає передчасному викиду ЛГ під час контрольованої стимуляції яєчників. Дані стосуються протоколів ЕКЗ під медичним наглядом.
CJC-1295 — довгодіючий аналог GHRH. Невеликі дослідження в здорових людей показали підвищення GH і IGF-1, проте клінічна користь і довгострокова безпека не встановлені.
Пульсову терапію GnRH вивчали в чоловіків із гіпогонадотропним гіпогонадизмом; даних про її додавання до тестостерону в наведених роботах немає.
Тесаморелін — аналог GHRH. Схвалені продукти зменшують надлишковий абдомінальний жир у дорослих з ВІЛ-липодистрофією; це не показання для загального зниження маси тіла.
Copper tripeptide-1 (GHK-Cu) — комплекс пептида GHK із міддю. Лабораторних і тваринних даних багато, але невелике контрольоване дослідження в людей не показало об’єктивної переваги.
Кортикотропін (ACTH) порівнювали з преднізоном за інфантильних спазмів у невеликому дослідженні. Доступні джерела не розкривають механізм і повний профіль ризиків.
Козінтропін використовують у тесті на недостатність кори наднирників: вимірюють відповідь кортизолу. Точність результату залежить від протоколу, ліків і клінічного контексту.
Циклоспорин у складі Sandimmune застосовують для профілактики відторгнення трансплантата. Інструкція попереджає про ризики імуносупресії та ураження нирок.
У доступному джерелі вивчали лише далбаванцин: за гострих бактеріальних інфекцій шкіри два внутрішньовенні введення не поступалися ванкоміцину з переходом на лінезолід.
Даптоміцин — ліпопептидний антибіотик для внутрішньовенного введення. Рандомізоване дослідження підтвердило його неменшу ефективність за бактеріємії S. aureus.
Дазіглюкагон — готовий до введення аналог глюкагону для тяжкої гіпоглікемії. У дослідженні в дорослих глюкоза відновлювалася швидше, ніж за плацебо.
Давунетид — досліджуваний пептид із восьми амінокислот. У великому дослідженні за прогресивного над’ядерного паралічу він не покращив основні показники порівняно з плацебо.
Дегарелікс блокує рецептори GnRH і знижує тестостерон. У дослідженні III фази він не поступався лейпроліду в підтриманні пригнічення тестостерону протягом року.
Дезірудин — рекомбінантний гірудин, який прямо інгібує тромбін. За заміни кульшового суглоба він знижував частоту тромбозів порівняно з нефракціонованим гепарином в одному дослідженні.
Десмопресин у таблетках застосовують за центрального нецукрового діабету та первинного нічного енурезу. Ключовий ризик — водна інтоксикація й гіпонатріємія.
Дифелікефалін активує периферичні капа-опіоїдні рецептори. У дослідженні KALM-1 він зменшував інтенсивність свербежу в дорослих на гемодіалізі частіше за плацебо.
Dihexa — похідне ангіотензину IV, яке вивчають на тваринах. Клінічних даних у людей немає, а ключову статтю про механізм HGF/c-Met відкликано.
Цей косметичний пептид досліджували в багатокомпонентній сироватці. Покращення зморшок показано для суміші, а не для окремого інгредієнта.
DSIP — пептид, який вивчали у зв’язку зі сном. Невеликі давні дослідження описують ефекти в людей, проте доказова база обмежена й не дає надійних висновків про користь.
Дулаглутид — агоніст рецептора GLP-1 за діабету 2-го типу. У REWIND знизилася частота основних серцево-судинних подій, але суттєвої різниці загальної смертності не показали.
Екаллантід пригнічує плазмовий калікреїн за гострих нападів спадкового ангіонабряку. Дослідження EDEMA3 показало поліпшення симптомів, але препарат може спричиняти анафілаксію.
Ехінокандини — протигрибкові препарати. У дослідженнях каспофунгін і анідулафунгін були ефективними за інвазивного кандидозу; висновки стосуються конкретних порівнянь.
Ефпегленатид — агоніст рецептора GLP-1. У дослідженні AMPLITUDE-O в людей із діабетом 2-го типу й високим ризиком він знижував частоту серцево-судинних і ниркових наслідків.
Еламіпретид досліджували за синдрому Барта. У невеликому відкритому продовженні TAZPOWER відмічали покращення функціональних показників, але контрольна група там була відсутня.
Енфувіртид — інгібітор злиття ВІЛ-1. У TORO 1 його додавання до оптимізованої терапії сильніше знижувало вірусне навантаження у пацієнтів із лікарсько-стійкою інфекцією.
Енліцитид — пероральний інгібітор PCSK9. У дослідженнях фази 3 він знижував LDL-холестерин; вплив на інфаркти й інсульти в представлених роботах не оцінювався.
Епіталон — тетрапептид Ala-Glu-Asp-Gly. Його вивчають у клітинах і на тваринах; переконливих клінічних доказів подовження життя чи лікування безсоння в людей немає.
Ептифібатид блокує рецептор GP IIb/IIIa та зменшує злипання тромбоцитів. У PURSUIT знизилася частота смерті або інфаркту, проте кровотечі траплялися частіше.
Етелкальцетид посилює активацію кальцій-сенсорного рецептора й знижує ПТГ. У дослідженні за участю 683 пацієнтів на гемодіалізі його порівнювали з цинакальцетом.
Ексенатид — синтетичний ексендин-4 і агоніст GLP-1 за діабету 2-го типу. Форми різняться тривалістю дії, показаннями та ризиками.
Фолістатин-344 — варіант білка, що блокує шлях міостатину. Невеликі дослідження в людей стосуються генної терапії за м’язових захворювань, а не введення готового пептида здоровим людям.
Фрагмент 176-191 належить до C-кінцевої ділянки гормона росту. Експериментальні роботи стосуються близьких послідовностей і AOD-9604; переконливих даних про зниження жирової маси в людей немає.
Ga-68-DOTATATE використовують для ПЕТ/КТ за нейроендокринних пухлин. У дослідженні метод порівнювали з індій-111-пентетреотидом і оцінювали вплив на тактику лікування.
Ганірелікс пригнічує передчасні викиди ЛГ під час контрольованої стимуляції яєчників. У дослідженні III фази його порівнювали з тривалим протоколом лейпроліду.
GHK-Cu — комплекс міді з трипептидом GHK. Його дію вивчали переважно в клітинах і на тваринах; контрольованих доказів користі в людей у наборі джерел немає.
GHRP-2 — синтетичний агоніст греліну. Коротка робота в семи чоловіків показала зростання гормона росту й споживання їжі; клінічну користь для статури не доведено.
GHRP-6 — синтетичний пептид, що стимулює секрецію гормона росту. Дані в людей обмежені коротким дослідженням дев’яти чоловіків; клінічну користь і тривалу безпеку не встановлено.
Глепаглутид — аналог GLP-2 тривалої дії. За синдрому короткої кишки схема двічі на тиждень зменшувала потребу в парентеральній підтримці, а раз на тиждень — ні.
Глюкагон спонукає печінку вивільняти глюкозу з глікогену. Різні схвалені FDA продукти застосовують за тяжкої гіпоглікемії; ін’єкційний препарат також використовують як діагностичний засіб.
Глутатіон — власний антиоксидант організму. Дослідження добавок дали змішані результати: вплив на колір шкіри неоднозначний, а користь за хвороби Паркінсона й муковісцидозу не доведена.
Гозерелін — аналог GnRH у вигляді імпланта, що пригнічує секрецію гонадотропінів. Його дія й ризики пов’язані зі зниженням рівня статевих гормонів.
Hexapeptide-9 досліджують для косметики проти старіння шкіри. Контрольоване дослідження стосувалося модифікованого CHP-9, а не звичайного пептида, тому прямі висновки обмежені.
Гексарелін — синтетичний пептид, що стимулює вивільнення гормона росту. Дані в людей обмежені короткими фармакологічними дослідженнями; клінічну користь не встановлено.
Гістрелін — агоніст GnRH в імпланті Supprelin LA з тривалим вивільненням. Дослідження показало річне пригнічення ЛГ і статевих стероїдів у дітей.
Хоріонічний гонадотропін — плацентарний гормон. Рецептурні ін’єкційні препарати схвалено FDA за окремими показаннями, але не для зниження маси тіла.
Humanin — пептид, що кодується мітохондріальною ДНК. Його вивчають у зв’язку зі старінням, обміном речовин і нейронами, але лікувальна ефективність у людей не встановлена.
Ікатибант блокує рецептори брадикініну B2 за гострих нападів спадкового ангіонабряку. У FAST-3 симптоми зменшувалися швидше, ніж за плацебо.
IGF-1 DES — вкорочений аналог інсуліноподібного фактора росту 1. Його активність вивчали в клітинах і в щурів; підтверджених даних про користь і безпеку в людей у наборі немає.
IGF-1 LR3 — модифікований аналог ІФР-1. У мишачій моделі він обмежував втрату м’язової маси, але прискорював ріст пухлини; даних про ефективність у людей немає.
У дослідженні Treat-to-Target за діабету 2-го типу гларгін і NPH додавали до таблетованої терапії. Глікемічний контроль був подібним, нічна гіпоглікемія відрізнялася.
Іпаморелін стимулює викид гормону росту через рецептор греліну. Дані в людей обмежені фармакологією та невеликим дослідженням після операцій на кишечнику.
Kisspeptin-10 — коротка форма киспептину, регулятора репродуктивної осі. Невеликі дослідження показують гормональні й мозкові реакції, проте лікувальна користь не встановлена.
KPV — фрагмент альфа-МСГ із трьох амінокислот. Протизапальні ефекти показано в клітинах і мишачих моделях коліту; клінічних даних у людей у наборі немає.
Ланреотид — аналог соматостатину. FDA схвалило його за акромегалії, деяких нейроендокринних пухлин і карциноїдного синдрому; у CLARINET він затримував прогресування.
Ларазотид ацетат досліджували за целіакії як регулятор кишкового бар’єра. Метааналіз не показав покращення показника проникності; результати щодо симптомів різнилися.
Леупролід — агоніст GnRH, який за постійної дії пригнічує вироблення статевих гормонів. Докази й ризики залежать від препарату та показання.
Линаклотид — пептид, що майже не всмоктується, агоніст гуанілатциклази C. У дослідженні III фази за СРК із закрепом він покращував больові й кишкові симптоми порівняно з плацебо.
Ліраглутид — агоніст GLP-1 у препаратах Victoza і Saxenda. Їхні показання різняться; LEADER і SCALE оцінювали серцево-судинні події та масу тіла.
Ліксісенатид активує рецептор GLP-1 і покращує глікемічний контроль за діабету 2-го типу. В ELIXA він не перевершив плацебо за серцево-судинними наслідками.
LL-37 — природний антимікробний пептид людини. Його біологію широко вивчено, але клінічні результати обмежені й не підтверджують користь самостійного застосування.
LTX-315 — досліджуваний пептид для внутрішньопухлинного введення. У дослідженні фази 1 оцінювали безпеку, зменшення введених пухлин та імунні зміни; контрольної групи не було.
Лютецій Lu-177-дотатат доставляє радіацію до клітин із рецепторами соматостатину. У NETTER-1 він збільшував виживання без прогресування за пухлин середньої кишки.
Pluvicto доставляє бета-випромінювання лютецію-177 до PSMA-експресуючих клітин. У VISION збільшилися виживаність і час до прогресування, проте зросла токсичність.
Маздутид активує рецептори GLP-1 і глюкагону. Дослідження фази 3 в Китаї показали зниження маси тіла; там речовину схвалено для окремих показань.
Мекасермін — рекомбінантний людський IGF-1 за тяжкої первинної його недостатності. Дослідження показали прискорення росту та часту гіпоглікемію.
MGF — варіант IGF-1, пов’язаний із реакцією м’язів на навантаження. Дослідження стосуються клітин і вимірювання власного MGF у людей; випробувань введення речовини для росту м’язів немає.
Меланотан I — синтетичний аналог альфа-МСГ, який посилює пігментацію. Окремі дослідження оцінювали імплант афамеланотиду за еритропоетичної протопорфірії.
Меланотан II — синтетичний аналог α-MSH. Дані про пігментацію обмежені пілотною роботою з трьома учасниками, а повідомлення про нові невуси й меланому потребують обережної оцінки.
Ібутаморен підвищує гормон росту й IGF-1. У дослідженні в літніх зросла безжирова маса, але не сила чи функція; виявлено підвищення глюкози та зниження чутливості до інсуліну.
Мотіксафортид блокує CXCR4 і допомагає зібрати стовбурові клітини для аутологічної трансплантації за множинної мієломи. Головні ризики — реакції гіперчутливості та в місці введення.
MOTS-c — пептид із 16 амінокислот, який кодується мітохондріальною ДНК. Метаболічні ефекти показані переважно в мишей; досліджень його введення людям у масиві джерел немає.
Мурепавадин — пептидоміметик проти Pseudomonas aeruginosa. Серед джерел є лабораторні дані й дослідження фази 1, але немає підтвердження клінічної ефективності за пневмонії.
Нафарелін — агоніст GnRH у формі назального спрею. Він оборотно пригнічує функцію яєчників; FDA схвалило Synarel за ендометріозу та центрального передчасного статевого дозрівання.
Нангиботид — досліджуваний модулятор TREM-1 за септичного шоку. У дослідженні ASTONISH основної мети не досягнуто; сигнал у підгрупі з високим біомаркером потребує підтвердження.
Незиритид вивчали за гострої серцевої недостатності. В ASCEND-HF він не змінив смертність і повторні госпіталізації, а покращення задишки було незначним і статистично незначущим.
NNZ-2591 — досліджуваний аналог фрагмента IGF-1. У невеликому відкритому дослідженні за синдрому Пелана—Макдерміда оцінювали безпеку й зміни симптомів, але групи плацебо не було.
Nonapeptide-1 досліджували в клітинній моделі пігментації. Доступна робота не доводить освітлення шкіри в людей і не повідомляє окремий результат для цього пептида.
Октреотид — аналог соматостатину для контролю гормонального надлишку. У PROMID пролонгована форма затримувала прогресування нейроендокринних пухлин середньої кишки.
Oligopeptide-1 — рекомбінантний епідермальний фактор росту для зовнішніх засобів. Невелике пілотне дослідження показало покращення текстури й пружності, але не переконливе зменшення зморшок.
Окситоцин — пептидний гормон із рецептурним акушерським препаратом Pitocin. Дослідження інтраназальної форми за тривоги, ПТСР та болю дають змішані результати.
Palmitoyl hexapeptide-12 — косметичний пептид. Його вивчали на зразках шкіри людини та методами біоінформатики; клінічних даних про зменшення зморшок недостатньо.
Palmitoyl pentapeptide-4 — синтетичний косметичний пептид pal-KTTKS. Одне контрольоване дослідження показало зменшення видимих зморшок, але база клінічних даних обмежена.
Окремі ефект і механізм palmitoyl tetrapeptide-7 за доступними джерелами не встановлені: клінічна робота описує мультипептидну сироватку без переліку компонентів.
Окремі ефект і механізм palmitoyl tripeptide-1 за доступними джерелами не встановлені: клінічна робота описує мультипептидну сироватку без переліку компонентів.
Palmitoyl tripeptide-38 досліджували в сироватці з вітамінами C і E. Відкрите дослідження показало зміни шкіри, але не виокремило ефект окремого пептида.
Палопегтерипаратид вивчали для замісної терапії за гіпопаратиреозу. У PaTHway він підтримував нормальний кальцій і давав змогу відмовитися від активного вітаміну D та великих доз кальцію.
Рекомбінантний людський ПТГ(1–84) вивчали за гіпопаратиреозу. У REPLACE він давав змогу зменшити кальцій і активний вітамін D, зберігаючи цільовий кальцій крові.
Пазиреотид пригнічує секрецію АКТГ через рецептори соматостатину. У дослідженні III фази кортизол знижувався, але гіперглікемія була дуже частим небажаним ефектом.
Пегцетакоплан зв’язує білок комплементу C3. Його вивчали за пароксизмальної нічної гемоглобінурії; препарат Syfovre схвалено FDA за географічної атрофії сітківки.
Пегвисомант блокує рецептор гормона росту й знижує IGF-1. Somavert схвалено FDA за акромегалії; контрольоване дослідження показало зниження IGF-1 за 12 тижнів.
Пемвідутід активує рецептори GLP-1 і глюкагону. У дослідженнях фази 2 він зменшував жир у печінці й покращував частину показників MASH, але підтверджувальних даних фази 3 у джерелах немає.
Pentapeptide-18 (Leuphasyl) — косметичний пептид, запропонований проти мімічних зморшок. Окрему дію в людей не встановлено: дослідження обмежені й часто стосуються змішаних формул.
Петрелінтид — аналог аміліну тривалої дії. В одному дослідженні фази 2 він знижував масу тіла, але довгострокові ефекти та безпека ще вивчаються.
Плеканатид — аналог урогуаніліну, що посилює секрецію рідини в кишківнику. Trulance схвалено FDA в дорослих за хронічного ідіопатичного закрепу та СРК із закрепом.
Для PN-943 зібрано лише одне джерело, і воно описує PTG-100. Доки зв’язок назв не підтверджено, результати цього дослідження не можна приписувати PN-943.
Доступне дослідження стосується колістину за тяжких резистентних інфекцій. Додавання меропенема не покращило загальний клінічний наслідок порівняно з одним колістином.
Прамлінтид — аналог гормона аміліну та доповнення до інсуліну перед їжею за діабету 1-го або 2-го типу. Головний ризик — тяжка гіпоглікемія за спільного застосування з інсуліном.
У наборі джерел ранні дослідження використовують назву PT-141, а пізніші — бремеланотід. Vyleesi схвалено для вузького показання в жінок до менопаузи; ефект був незначним.
Ретатрутид активує рецептори GIP, GLP-1 і глюкагону. Дослідження фаз 2 і 3 показали зниження маси тіла; FDA не визнало речовину безпечною та ефективною.
Русфертид імітує гормон гепцидин і обмежує доступність заліза для утворення еритроцитів. У дослідженнях фази 2 він знижував гематокрит і потребу у флеботоміях за істинної поліцитемії.
Секретин — кишковий гормон, який стимулює виділення бікарбонатної рідини підшлунковою залозою. ChiRhoStim застосовують у діагностичних тестах, а не для лікування захворювань.
Селанк — досліджуваний пептид із даними кількох невеликих досліджень за тривожних розладів. Механізм вивчений переважно на тваринах, довгострокова безпека не встановлена.
Селепресин — досліджуваний агоніст рецептора вазопресину V1a. У дослідженні за септичного шоку він не покращив основні клінічні показники; роботу зупинили через безперспективність.
Семаглутид — аналог GLP-1 із препаратами, схваленими FDA. Дослідження оцінювали діабет, масу тіла та серцево-судинні наслідки; ризики описано в інструкціях.
Семакс — синтетичний аналог фрагмента ACTH. Дослідження включають тваринні моделі та невеликі клінічні роботи; незалежних підтверджень користі недостатньо.
Серморелін — аналог GHRH, регулятора секреції гормону росту. Дані про підвищення IGF-1 не доводять покращення м’язів, жирової маси або відновлення у здорових дорослих.
Сетмеланотид активує рецептор MC4. FDA схвалило Imcivree за окремих рідкісних форм ожиріння; за звичайного полігенного ожиріння препарат не показаний.
Синкалід — аналог холецистокініну для діагностичного стимулювання жовчного міхура та підшлункової залози. Тривалість введення впливає на відтворюваність фракції викиду.
Сомапацитан — аналог гормона росту, що зв’язується з альбуміном. Sogroya схвалено FDA за дефіциту гормона росту та деяких причин низькорослості в дітей.
Соматропін — рекомбінантний людський гормон росту. GENOTROPIN схвалено FDA за дефіциту гормону росту та кількох причин затримки росту в дітей.
Сурводутид — подвійний агоніст рецепторів GLP-1 і глюкагону. Рандомізовані дослідження показали поліпшення показників MASH, зменшення жиру в печінці та зниження маси тіла.
TB-500 — продукт із фрагментом тимозину β4, а не повнорозмірний білок. Прямих клінічних даних про нього немає; дослідження тимозину β4 не доводять ефектів TB-500.
Тедуглутид — аналог GLP-2 за синдрому короткої кишки. Дослідження показують зниження потреби в парентеральній підтримці, проте потрібні спостереження й контроль ризиків.
Терипаратид — фрагмент паратгормону PTH(1–34), що стимулює новоутворення кістки. Дослідження показало зниження переломів за остеопорозу; важливі обмеження за кальцієм та ризиком остеосаркоми.
Терліпресин з альбуміном вивчали за гепаторенального синдрому 1-го типу. У CONFIRM він частіше покращував функцію нирок, але був пов’язаний із серйозними респіраторними ускладненнями.
Тесаморелін — аналог рилізинг-фактора гормона росту. Egrifta зареєстровано для зменшення надлишку черевного жиру за липодистрофії у дорослих із ВІЛ.
Тимозин альфа-1 — імуномодулюючий пептид. Його вивчали за гепатиту B та сепсису, але результати неоднозначні: велике дослідження TESTS не показало зниження смертності.
Тимозин бета-4 бере участь у міграції клітин і відновленні тканин. Є невеликі клінічні дослідження, але загальна користь для відновлення не доведена.
Тимулін — цинкзалежний пептидний гормон тимуса, що бере участь у диференціюванні T-клітин. Даних про клінічну користь його введення людям у наборі немає.
Тирзепатид активує рецептори GIP і GLP-1. FDA схвалило окремі препарати за діабету 2-го типу, ожиріння та апное сну; докази й ризики залежать від показання.
Tripeptide-10 citrulline — синтетичний косметичний пептид, що імітує декорин. У лабораторії він впливав на формування колагенових волокон; клінічних даних у доступній анотації немає.
Трипторелін — агоніст GnRH для лікування поширеного раку передміхурової залози. Він знижує тестостерон, але спочатку можливі його підйом і загострення симптомів.
Трофінетид — синтетичний аналог фрагмента IGF-1. FDA схвалило Daybue за синдрому Ретта з двох років; дослідження показало зміну клінічних шкіл, а основні ризики — діарея, блювання й втрата маси.
За синдрому ламкої Х-хромосоми трофінетид вивчали в одному короткому дослідженні фази 2. Воно дало попередній сигнал ефективності, але не остаточну відповідь.
Ванкоміцин — глікопептидний антибіотик для тяжких бактеріальних інфекцій. Його ефективність залежить від чутливості збудника, а введення потребує контролю ризиків.
Вазопресин звужує судини через V1-рецептори. Його застосовують за вазодилатаційного шоку, але в дослідженні VASST він не знизив смертність порівняно з норадреналіном.
Возоритид — аналог CNP для дітей з ахондроплазією та відкритими зонами росту. Дослідження показало приріст швидкості росту; вплив на дорослий зріст ще невідомий.
Зіконотид — неопіоїдний анальгетик для інтратекального введення за тяжкого хронічного болю. Він блокує кальцієві канали N-типу й потребує уваги до нейропсихіатричних ризиків.
Зілукоплан — інгібітор комплементу C5 за генералізованої міастенії з антитілами до AChR. Дослідження RAISE показало покращення, проте є серйозний менінгококовий ризик.
Змініть запит або скиньте фільтри, щоб знову побачити всю бібліотеку.